
Усе своє життя Оксана Бандера провела у таборах та на спецпоселеннях у Сибіру, куди її запроторили тільки за те, що вона була сестрою Провідника Української нації. Сповна випивши чашу терпінь і страждань, тільки через 48 років, у 1989 році, змогла приїхати в Україну, де її довго не хотіли прописувати.
Відчувши на собі усі "вигоди" більшовицького пекла, ця жінка до кінця залишилася вірною ідеям української нації, ідеям свого батька та брата. Так, у 1953 р., коли на Заході України ще діяли загони ОУН-УПА, Оксану Бандеру привезли до Москви, аби вона написала відозву до учасників національної боротьби, до вояків УПА про вихід із підпілля з покаянням. Проте більшовицькі нелюди не змогли зламати волю цієї мужньої жінки.
Як колишній політв'язень, сестра Бандери відмовилася від грошової компенсації, мотивуючи це тим, що Незалежна Україна їй нічого не заборгувала.
За християнську самопосвяту та жертовність в ім'я Незалежної України Оксану Бандеру нагороджено званням і грамотою "Героїня України", "Медаллю УПА - 60 р.", "Хрестом звитяги" та орденом "Княгині Ольги" ІІІ ступеня.
Низько схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою цієї жінки. Вічная їй пам'ять.