
Брати і сестри українці!
Ще одне Різдво приходить на нашу Землю.
Щоб за прадавнім одвічним звичаєм ‒ тихо покликати додому.
До того дому, де стіни пахнуть чебрецем і калиною.
Де вишиті над образами рушники здаються кольоровими птахами.
... Святочні дідухи підперлися плетеними солом'яними ціпами.
... І горить на столі біла свічка.
До того дому, в якому нас ніколи не перестають любити і чекати...
Ввійдімо ж у це нове Святе Різдво - щасливими і сильними.
Бо у кожного з нас за плечима - поклик великого українського роду.
Відгомін минулого, що не дає нам гнутися, ані падати на коліна.
... Ще трохи - і засвітиться на небі Вифлиємська зоря - як спалах колись згаслої повстанської ватри. А, може, і не згаслої. А такої, що досі горить у серцях мого великого народу.
Помолімося за тих, кому нині сумно і важко на серці.
Нехай Чисте Різдво пошле мужність їхній душі і щастя їхній долі.
Нехай разом зі світлою миттю народження Христа в усіх українських домівках оселяться радість і тепло. Нехай не полишають їх взаєморозуміння і щира взаємна підтримка.
Христос раждається!
Славімо його!
Олег Тягнибок