Де ж націоналізм?

Де ж націоналізм?

ВО "Свобода"

Сьогодні патріотичний виборець, який серед партій правого націоналістичного спрямування хоче вибрати ту партію, за котру він зможе проголосувати, зіштовхується з досить складною ситуацією. Є декілька націоналістичних партій і проблема в тому, що деякі лідери спекулюють (особливо, тут, у Західній Україні) словами: націоналізм, націоналісти, ОУН, розуміючи, що є люди, котрі підтримують націоналістів в західній Україні. І тому вони швидко називають себе перед виборами націоналістами, щоб за них проголосували виборці. Це так звані самозванці, які хочуть присвоїти і скористатись з тої слави, яку здобула ОУН у 1930-1940 роках. Але зв'язок між ними відсутній, бо ці так звані сучасні націоналісти (псевдонаціоналісти) не роблять, того, що робили ОУНівці, і більше того, не додержуються: декалогу, 12 прикмет характеру українських націоналістів, 44 правила життя. А саме це стверджує і відрізняє націоналіста від інших людей і протиставляє лібералам і лівим.

Мета цієї статті встановити, що ж таке націоналізм і хто такі націоналісти, щоб допомогти виборцю зрозуміти де є спекуляція цими словами, а де є позиція тверда і безкомпромісна (по захисту українців), що і називається націоналізмом.

Наприклад, Українська Консервативна Партія і УНА-УНСО об'єдналися у блок і підтримують на мера Львова П.Писарчука. Для львів"ян це дивно, як консерватори-націоналісти підтримали Писарчука, який був в СДПУ(о). У цих партій гарна передвиборча програма, але вони вже перед виборами недотрималися принципу націоналізму: безкомпромісної боротьби, бо пішли на компроміс з людиною, яка підпадає під люстрацію. А що буде після виборів, чи зможуть вони послідовно робити люстрацію. Цей приклад показує, що фактично ці партії не є націоналістичними. Бо хто буде займатись люстрацією? Може Писарчук?

Інший приклад, Конгрес Українських Націоналістів. Назва й справді хороша. Але під цією хорошою вивіскою сховалося ліберальне керівництво.

Дивно, чому Голова КУНу, Олексій Івченко не реагує на систематичну образу української нації людьми з близького президентського оточення, наприклад Євгеном Альфредовичем Червоненком і не ставить до президента питання, щоб або усунув з свого близького оточення брехливих україноненависників, а як ні то націоналісти (з КУНу) не зможуть вважати В.Ющенка президентом українців. Бо відоме прислів"я: "скажи хто твій друг, і тобі скажуть хто ти". Як зрозуміти те, що Є.Червоненко своє обрізання присв'ятив Президенту України В. Ющенку і Президент призначив його Головою Запорізької облдержадміністрації? Чому О.Івченко, як націоналіст, не поставить питання: з ким Ющенко? З українськими націоналістами чи з Альфредовичами? Чий Ющенко Президент? І чому б не поставити ультиматум, що КУНівці підуть в опозицію до президента. Мабуть О.Івченку важливіше зберегти посаду Голови Нафтогазу, чим відстоювати другу заповідь з декалогу українського націоналіста: "Не дозволиш нікому плямити ні слави, ні чести Твоєї Нації" і принцип безкомпромісної боротьби закладений у восьмій заповіді декалогу: "Ненавистю і безоглядною боротьбою сприйматимеш ворогів своєї Нації". Але Івченко як істинний ліберал і кар'єрист прохлопав, промовчав порушивши принципи декалогу. І як О.Івченко сміє називатись націоналістом, ідучи на вибори в одному списку з Є.Червоненком, який зводив наклеп на українську націю, кажучи: "Це в 41 році, після відмови есесівців, українські поліцаї розстрілювали мирне населення у Бабиному Яру"; також казав, нібито "Богдан Хмельницький давав вказівку козакам розпорювати животи вагітним жидікам і мостити жидівськими немовлятами мости".

Весною 2005 року Головою Львівської Міської Організації КУНу вибрали М.Пшевлоцького, а старого Голову ЛМО КУН М.Задорожного зняли, бо він не підходив по віку на цю посаду. Запропонував і агітував за М.Пшевлоцького Голова Секретаріату ЛОО КУНу, помічник народного депутата О.Івченка - Ігор Данилиха. М. Пшевлоцький за часів Кучми (кучмізму) був Головою Сокальської Районної Державної Адміністрації. Провід КУНу (М.Вовк; Лемик; Борейчук; Т.Тершовчин (колишній мер Самбора), до речі проти Т.Тершовчина порушена кримінальна справа, він знаходиться у СІЗО, обвинувачений у корупції) підтримали, агітували, голосували за кучміста. Все керівництво забуло тоді про принцип люстрації. В опозиції була частина молодіжної реферантури. І як буде КУН проводити люстрацію, якщо серед керівництва партії КУН є колишні кучмісти?

Дивно те, що серед засновників КУНу був колишній міністр юстиції, Роман Зварич. Цікаво з якою метою цей ліберал створював партію КУН. Чи часом не як кишенькову партію, яка своєю бездіяльністю і лібералізмом виконуватиме КГБ-ішне завдання підривати у людей повагу до самого слова "націоналісти". Бо хто з патріотів вступив колись у цю партію, той більше не буде за неї сам голосувати і агітувати інших.

Сьогодні яскраво видно ліберальну суть проводу КУНу. КУН, разом з Народним Союзом "Наша Україна", Промисловці і підприємці, Республіканська Партія Собор, Народним Рухом України, Християнсько-демократичний Союз утворили Блок Віктора Ющенка "Наша Україна".

Дивно, що спільного може бути у націоналістів з цими лібералами.

Пояснення про те, що треба підтримати В.Ющенка є непереконливим. Те, що Ющенко був почесним головою "Нашої України" це всього навсьго є політтехнологія розрахована на психічний вплив на виборця, тобто обман виборця, так як він є мнимий кандидат у народні депутати. Оскільки Ющенко є вже Президентом. І зректися президенства, щоб стати народним депутатом не захоче, якщо при здоровому глузді. А одночасно бути і Президентом і депутатом неможливо.

Щоб підтримати Ющенка, партія КУН мала б самостійно йти на вибори, або ж з'єднатися з однодумцями-націоналістами і створити на противагу лібералам і лівим, потужну націоналістичну фракцію. Оце була б підтримка, якою міг би скористатися Ющенко у майбутньому.

А замість того, щоб займатися антирекламою лібералізму, вони (КУН) агітуватимуть за цей ліберальний блок. І щоб здобути 1/6 посад одержаних цим Блоком після виборів (якщо він ще пройде 7 відсотковий бар'єр), треба проштовхувати 5/6 Блоку лібералів.

Шкода рядових КУНівців, їх просто обдурили. І свою працю і енергію вони направлятимуть перед виборами не у тому напрямку де треба було б. І ще вводитимуть в оману виборців, щодо правдивості твердження, що: "націоналісти підтримують Блок Ющенка Наша Україна".

Отже, є певні принципи, яких, людина повинна дотримуватись, щоб могла себе вважати націоналістом. Є певні ознаки якоїсь дії, в сукупності за якими можна кваліфікувати, що ця людина діє як націоналіст.

Цими ознаками є безкомпромісне наближення :

люстрації (геть комуністів, КГБістів, кучмістів, фальсифікаторів);

пропорційного представництва українців, і ін. національностей,

заборони комуністичної ідеології і партій лівого спрямування,

жорсткої міграційної політики і закриття кордонів для нелегалів,

іншого захисту українців, що детально розкритий в "Програмі захисту українців".

Зрозуміло, що проблеми поділяються на основні і похідні від них, на ті, що є причиною, і ті, що є наслідком. Бо болючим питанням для нас є питання української мови. Але це питання відпаде, коли буде проведена люстрація і пропорційне представництво національностей. А коли не зробимо люстрації і пропорційного представництва національностей, то питання української мови буде завжди звучати і ніколи не буде вирішено.

Тому ми б'ємо в корінь проблеми, а не тільки усуваємо наслідки.

Людина (громадська організація, чи політична партія), котра підтримує дії і ці принципи, що спрямовані на захист українців є націоналістом, незалежно від того чи називає себе націоналістом чи не називає.

В той же час ті, хто не підтримує цих принципів, що є основоположними, хоч як би не кричали, що вони націоналісти - ніколи націоналістами не були і не є.

А щодо партій, важливо придивитись, як дана партія дотримується принципів своєї програми при виборі керівників партійних осередків і кандидатів в депутати. Чи не забувають про майбутню люстрацію?

Степан Брославський