
Нещодавно Львівську партійну організацію очолив депутат Львівської міської ради від ВО "Свобода" Іван Гринда. Ми попросили його розповісти, як працюватимуть "свободівці" у рідному місті, на які теми і керунки розставлятимуть акценти.
Іване, що для тебе особисто засвідчили вибори?
Я ще раз переконався, що у суспільстві є попит на націоналістичну ідею. Львів'яни нам повірили, і сьогодні ми маємо велику фракцію у міській раді - дев'ятеро депутатів. Думаю, якби не фальсифікації (а ніхто не очікував, що вони будуть аж настільки масштабними) мали б у фракції іще кілька осіб. Це непоганий результат, зважаючи на те, що на вибори йшли такі мегаблоки, як "Наша Україна" і БЮТ, які мали адмінресурс, плюс їхні не до порівняння великі фінансові можливості. За нас голосувли ті, які нас знали і знали нашу ідеологію. Розчарування, що охопило широкі маси українців після підписання всіляких угодовських універсалів, спонукало багатьох тих, котрі за нас не голосували, згадати про "Свободу". Тож наше головне завдання сьогодні - не розчарувати цих людей, працювати над усім тим, що ми пообіцяли...
У передвиборній програмі Львівської "Свободи" була цікава ідея - створення муніципального банку. Чому такий банк потрібен львів'янам?
У створенні муніципального банку ми сьогодні відчуваємо шалений спротив. Це й не дивно. У нас понад 40 філій банків, які викачують кошти з міста. У будь-якій цивілізованій країні світу будь-яке велике чи навіть зовсім маленьке місто має свій банк. Ми багато радилися з фахівцями, які за кордоном працюють у банківській сфері. Усі вони страшенно дивуються, що таке велике перспективне місто біля кордону, як Львів, не має муніципального банку. Вони переконують, що якщо такий банк буде створено, чимало проблем, наприклад, із дорогами, вдасться вирішити уже упродовж першого року.
Навіть за найгрубшими підрахунками у Львові обертаються дуже великі кошти. 4,3 мільярда гривень щороку "прокручується" тільки по комунальних платежах - це кошти, які люди платять за воду, тепло, за газ, транспорт. Плюс 16 мільйонів євро щомісяця на Львівщину пересилають заробітчани. А на такі свята, як Різдво, Великдень, ці перекази збільшуються вдвічі. Якби ми мали муніципальний банк, ми також закликали б місцевих приватних підприємців, які тримають гроші у "чужих" банках, перейти до нас. "Свій до свого по своє" - гасло, яке пропагували націоналісти і яке актуальне й понині.
Вочевидь, від створення муніципального банку виграють і львівські бізнесмени, і прості львів'яни?
Безперечно. Можна було б брати дешеві довготермінові позики за кордоном - під три з половиною відсотки, і, для прикладу, будувати житло. Адже ті кредити, які нам пропонують "чужі" банки, шалено дорогі. Від 12 до 14 відсотків у валюті, від 17 до 19 процентів у гривнях. В усьому, з чим зіштовхуються люди, є єдина проблема - нема коштів. Тому ВО "Свобода" так притримується ідеї муніципального банку. На грудень плануємо винести це питання на сесію Львівської міської ради. Ми, зайвий раз нічого не видумуючи, просто робимо те, що є у всьому світі. Якщо господар заробляє великі гроші, тратить їх наліво і направо, а сім'я від того нічого не має, то це вже не господар. Так само і ми заробляємо гроші у своєму місті, а з нас їх "витягують", як пилососами. Минулоріч шість банків не видали львів'янам жодного кредиту. Тобто вони тільки беруть кошти від населення. А до Львова можна було б запросити бізнес, запропонувати цікаві туристичні програми...
Дехто може сказати, що львів'янам заважають. Так. Але нам усе життя будуть заважати - Львів поперек горла стоїть тим політичним силам, які зараз прийшли до влади. Тому ми повинні шукати, як дати нашим львів'янам добробут, робочі місця, безпеку в місті. Як захистити їх від того катастрофічного підняття тарифів, яке зараз на них насувається. Тому що люди не встигають заробляти гроші на життя, так швидко підвищуються ціни. Зараз виходить практично на передній план проблема, як вижити.
Ваша фракція підняла питання російськомовної реклами на транспорті, російськомовних вивісок у місті.
Ми хочемо, аби Львів залишався Львовом, а не перетворювався потроху у якусь угодовську малоросійську провінцію. Я працюю у комісії житлового господарства, транспорту і зв'язку. І дещо ми все-таки зробили. Після того, як на сесії міської ради було подано відповідний запит, відбулася зустріч із львівськими перевізниками - вперше за останні три роки. Розмова була відверта - вони говорили про свої проблеми, а ми про те, що нас не влаштовує. Опісля деякі перевізники підходили до мене, казали - просто не замислювалися про це раніше. Якщо оглянути наші маршрутки - ситуація помітно покращилася, багато російськомовної реклами було знято.
Як ти вибрав саме "Свободу"?
Давно придивлявся до націоналістичних партій - на той час "Свобода" (тоді ще СНПУ) була маловідома. Але після вбивства Ігоря Білозіра багато людей обурювалися - скільки вже можна, що неукраїнці витворяють на нашій землі - що хочуть. У 2000 році вперше познайомився з Олегом Тягнибоком. Послухавши його виступ, прийшов у офіс на Чайковського, 17.
Працював головою міської організації, потім заступником голови обласної. Зараз однопартійці знову довірили мені очолити міську організацію, за що я їм дуже вдячний.
Переважно у всіх керівників ВО "Свобода" - дві освіти. Ти, знаю, також після закінчення Львівської Політехніки навчаєшся на правничому факультеті...
Перед останніми виборами ми, відверто кажучи, думали, що наш виборець - це людина старшого віку націоналістичних переконань. Але соціологічне опитування, яке ми провели, засвідчило, що середній вік прихильників "Свободи" - 30-40 років.
Усі члени нашої партії - також переважно люди до 40 років. Вони мають вищу освіту, чогось досягли у житті, не плачуться і готові до боротьби. Ми молоді, маємо сили, маємо мету, маємо вже досвід і маємо майбутнє. Може, саме від заздрості на нас стільки бруду вилили під час виборів і продовжують виливати й понині, бачачи в нас головних конкурентів. Бо яка ще політична сила може похвалилися таким ресурсом?
Роксоляна Гончар