Андрій Хомицький: В економіці належить керуватися нормальним національним егоїзмом

Андрій Хомицький: В економіці належить керуватися нормальним національним егоїзмом

Андрій Хомицький

Заступник з питань ідеології Львівської міської організації ВО "Свобода" Андрій Хомицький нещодавно завершив навчання в Ризькому відділенні Стокгольмської школи економіки та отримав сертифікат МВА зі "Стратегічного менеджменту". Стокгольмська школа економіки – це престижний навчальний заклад, заснований ще 1909 року, випускниками якого є відомі економісти. Цього року на лекціях професорів американських та європейських університетів вдосконалював свої знання єдиний представник України – львів'янин Андрій Хомицький. Теми лекцій стосувалися стратегічного маркетингу, менеджменту, фінансового аналізу та управління економічними процесами в умовах кризи.

- Андрію, яким критеріям має відповідати кандидат на навчання у Стокгольмській школі економіки?

- Щоб потрапити на навчання до Стокгольмської школи економіки, необхідно відповідати двом критеріям: добре знати ділову англійську та вищу математику. Зі мною на курсі навчалися також власники великих підприємств, менеджери компаній, посадовці державних установ. А викладали професори з престижних університетів США та Західної Європи, багато з яких мають також практичний досвід - працювали в "Тойоті", "Кока-колі" та інших великих компаніях. У такому товаристві було цікаво навчатися, ділитися досвідом, дискутувати щодо ситуації в світовій економіці.

- Цього року до тематики лекцій додалося "Управління економічними процесами в умовах кризи"…

- Так, викладання скоригували з огляду на сучасну кризову ситуацію в економіці. Адже фінансовий аналіз, аналіз бюджету в умовах кризи зовсім інший, ніж за нормальних умов, коли розвивається бізнес, зростає прибутковість, банки надають кредити, нормально функціонує економіка. Ми ж зараз живемо в умовах, коли позичальники не можуть повертати кредити, закриваються підприємства, люди втрачають роботу і т.д. Відбулися вишколи зі стратегічного менеджменту та планування. Це все дуже важливо, бо в кризових умовах держава має прогнозувати, що відбуватиметься протягом року, другого. В Україні до кризи не готувалися, начебто ніхто не знав про проблеми на ринку нерухомості США, про те, що постійно відбувається спекулятивна емісія доларів. Україна жила на експорті металургії і сподівалася, що це приноситиме долари в економіку і всім буде добре. А держава повинна передбачити і диверсифікувати ризики, небезпечні для економіки країни.

- Чи говорили ви з професорами і колегами про українську ситуацію?

- Усі, з ким доводилося спілкуватися під час навчання, дуже доброї думки про Україну. Професори казали мені, що у нас унікальні чорноземи, що наше сільське господарство може бути дуже конкурентним на світовому ринку, однак проблема в тім, що економіка тісно переплетена з політикою. Державне регулювання економіки здійснюють вихідці комсомольської номенклатури, які не мають найменшого бажання здійснювати реформи. Ми повинні зберегти промисловість, особливо в тих галузях, де Україна є конкурентноспроможною, але для цього потрібна підтримка держави. У концепції українського економічного націоналізму, яку розробив я і низка науковців з Тернополя, Києва та Харкова, передбачено, що держава повинна підтримувати національного виробника через субвенції, дотації, цільове фінансування з державного бюджету. Скажімо, таку експортноорієнтовану галузь як виробництво сталі. Нині бачимо, що за І квартал цього року виробництво сталі скоротилося на 22,8% або на 264 млн. тонн. Водночас маємо інвестиційно привабливе сільське господарство і АПК, але контрабандне ввезення м'яса знищує вітчизняного виробника. Ніхто не бажає з цим боротися, усіх це влаштовує. Говорять, що треба здійснювати економічні реформи, але ніхто не збирається боротися з контрабандою. Девальвація гривні поставила національного виробника в дещо вигідніші умови, але через відсутність кредитів і підтримки держави він знову опинився в нерівних умовах. Україна досі не навчилася відстоювати інтереси національного виробника.

- Яке враження у вас від Латвії? Як там долають кризу?

- У Латвії, де відбувалося навчання, такі ж проблеми в економіці, як і в Україні. Вони також долають наслідки пострадянського синдрому: проблеми корупції, зарплата в конвертах, недовіра до державних органів влади. Ще один негативний момент – Латвія нічого не виробляє, країна перейшла на економіку послуг і надзвичайно залежна від економіки заходу. А якщо немає сильної національної промисловості, економіка в умовах кризи дуже слабне. Багато латвійців не можуть знайти собі роботу, мусять їхати в Ірландію, Німеччину на заробітки. Щоправда, з цим у них нема проблем, - Латвія є членом ЄС, тож її громадяни їдуть, куди хочуть.

Я побував у Ризі якраз в період виборчої кампанії. Проросійські сили в Латвії прагнуть взяти реванш, спекулюючи на соціально-економічній темі: мовляв, як добре жилося в Союзі, в країні працювала промисловість, були робочі місця… До економічних проблем латвійцям додалися проблеми з російською меншиною – росіян там 700 тисяч при населенні 2,2 млн. Щодо мовного законодавства у Латвії все чітко: не знаєш державної мови – не можеш отримати громадянство. Щоб отримати роботу в державних установах, необхідно скласти іспит з латвійської мови.

- Як плануєте використати досвід і знання, які отримали під час навчання в Стокгольмській школі?

- Для мене, націоналіста, важливо вчитися і переймати найкращий досвід, щоб застосувати його для розвитку нашої держави. У західних державах теж є корупція, бюрократія, але не в таких масштабах, як в Україні. Еліта, яка в них при владі, дбає про інтереси національної економіки, про вітчизняного виробника. Вони готові захоплювати ринки під будь-яким приводом. Лектори пояснювали, що в економіці, як у спортивних змаганнях, - перемагає найсильніший. Я б сказав жорсткіше: в економіці відбувається війна, а на війні немає місця толерантності, лібералізму, держави керуються нормальним національним егоїзмом.

Звичайно, цей досвід був корисним для мене. Наш аналітичний відділ, який працює над розвитком економічної програми партії, провів низку конференцій. Готуємо такі ж конференції на теми промисловості та сільського господарства. У нас є низка економічних напрацювань, якими керуватиметься "Свобода", коли прийде до влади. Це внесення змін до бюджетного законодавства, ухвалення податкового кодексу, законів про підтримку національного виробника, про стимулювання агропромислового комплексу, про підтримку стратегічних галузей економіки. Це ті зміни, які постійно декларує влада, але нічого не робить для їх реалізації. Усім же відомою, що 40-60%, за підрахунками різних науковців, українського ВВП перебуває в тіні. Можете собі уявити, скільки грошей не потрапляє до бюджету? Але усіх це влаштовує, ніхто не хоче довести до кінця економічні реформи. Ми, націоналісти, готові до здійснення економічних реформ, ми готові провести "шокову терапію" для української економіки. Криза не вічна, але в Україні її посилили внутрішні чинники: через непомірні соціальні виплати інфляція сягнула 25%, гривня девальвувала на 45%. Влада знову вдається до популістських кроків, бо грядуть президентські вибори. Якщо би в державі усе працювало як належить, то за рік-два ми подолали б кризу. Але, оскільки демоліберальна еліта, яка нині при владі, і далі між собою свариться, а не переймається національними інтересами, то прогнози дуже невтішні…