Михайло Галущак: Результат виборів − "П'ять років чорного гумору!"

Михайло Галущак: Результат виборів − "П'ять років чорного гумору!"

Михайло Галущак

7 лютого 2010 року – день, який розглядатиметься в історії, мабуть, цілим розділом. В історії чорного гумору… Не було б так смішно, якби не було так сумно: Президентом України обрали "проФФесора", колишнього зека, людину з промосковським світоглядом.

Чого я, людина, яка вже не застала радянських часів, очікував від другого туру президентських виборів? Очевидно, не сподівався пишатися своєю державою, але, принаймні, й не так соромитися. Однак, є речі, які ми не можемо змінити, − "Яник" все ж таки став президентом. Не впадаючи у глибоку психологічну депресію, на відміну від значної частини українського населення, я продовжую знову і знову запитувати себе: чому так сталося? Чого чекати та як діяти далі? Спробуймо дати відповіді…

Чому так сталося? П'ять років перебування при владі Ющенка та Тимошенко − це достатній термін для того, аби, керуючись настановою Тараса Шевченка "не дуріть самі себе!", об'єктивно та тверезо проаналізувати, яку державу вони після себе залишають. Майдан подарував нам надії на краще життя, однак насправді нічого не змінилося. Усі шанси, які дала нам Помаранчева революція, "злито в унітаз". Попри оголошені "революційні зміни", жоден бутафорний "революціонер" навіть не обмовився про очищення і докорінну перебудову виродженої пострадянської системи влади. Попри декларовані "європейські цінності", помаранчеву "еліту" зовсім не турбувала європейськість України, позаяк представники цієї "еліти" давно у Європі − своїми капіталами, нерухомим майном, дітьми, які навчаються у західних університетах… Попри гасло "Бандитам – тюрми!", кримінально-олігархічні клани не були знищені − вони і далі збагачувалися за рахунок нашої з вами щоденної праці. Незважаючи на світову економічну кризу, в Україні зростає кількість доларових мільйонерів. Саме в час правління Ющенка та Тимошенко Ахметов, за підрахунками інвестиційної компанії Dragon Capital, став найбагатшою людиною Європи. Його капітал оцінюють у 31,1 млрд. доларів. Економіка України, як і за радянської доби, не працює на всіх українців, а залишається номенклатурною.

Так, Тимошенко програла вибори. Програла, перш за все, через власну безпринципність та розгнуздане свавілля тих людей, які представляють її від сільради і районної ради до найвищих кабінетів столиці. Тому немає сенсу "бютівцям", після оголошення невтішних результатів виборчих перегонів, звалювати свою поразку на кожного, хто потрапляє під руки. Більше того, "білосердешним" пора усвідомити, що навіть та частина голосів (20,42%), яка їм додатково перепала у другому турі виборів – величезний (і, швидше за все, останній) аванс. Очевидно, що тотальна більшість цих виборців голосували за Тимошенко 7 лютого 2010 року зціпивши зуби, тільки від страху перед Януковичем. Тільки тому, що їх поставили у заздалегідь змодельоване становище безвиході. Цілком зрозуміло, що Тимошенко отримала набагато більше від того, на що заслужила. Отож, нічого звалювати вину за перемогу Януковича з хворої голови на здорову. Бо це не депутати Тягнибока влаштовували полювання на людей на Кіровоградщині і, тим більше, не вони покривали та відбілювали убивцю. Це не націоналісти проходять у справі педофілії в "Артеку". Це не "Свобода" голосувала за відзначення на державному рівні 90-ї річниці ленінського комсомолу та встановлення пам'ятника Катерині ІІ в Одесі. І не ми просили Ю. В. Т. розміщувати на сході України свої біл-борди з Путіним та написом "Ми дагаварілісь". Політики, не можна безкінечно дурити українців!

Чого чекати? Нічого доброго. Хто віруючий, той нехай молиться! Молиться, щоб Янукович, як і його попередники, не виконував свою програму. Адже за своїм змістом вона несе духовний та культурний занепад суспільства, що призведе до ще глибшого занепаду економічного. Є два варіанти розвитку подій: перший − Янукович одразу дасть нам відчути себе національною меншиною; другий − Янукович даватиме нам зрозуміти, кого він вважає національною меншиною, поступово.

Найімовірніше те, що Азаров поступово реалізовуватиме свої плани щодо розвитку олігархії, а Табачник одразу розгорне свою українофобську культурну стратегію. А Україна й надалі залишатиметься "для людей". Для закритого кола людей.

Як діяти далі? 1519 року на завоювання держави ацтеків вирушив загін іспанців на чолі з Ернестом Кортесом. Причаливши до берега, він наказав спалити усі кораблі, пояснивши, що відступати і повертатися додому не має наміру. Діючи жорстоко й рішуче, Кортес підкорив ацтеків.

Хто сказав, що історія не цікава? Вона цікава, а особливо тоді, коли можна провести історичні паралелі. Так і в нашому випадку: відповідь на питання "як діяти далі?" вже не за горами. Не переживайте, нам не потрібно спалювати свої "кораблі" − за нас це зробить нова влада. Вважаю зайвим перелічувати в цій статті всі антиукраїнські, антикультурні, антиекономічні, антиздоровогоглузду та ще інші анти- реформи, що їх нам несе політика нового Президента, які й спалять наші кораблі добробуту, культури та безпечного життя.

Я не боюсь… Не боюсь, бо знаю, що Моя Велика Україна не за горами. З кожним роком генофонд української нації поповнюють ті, хто народився вже в Незалежній Україні. Відтак, політична імпотенція т. з. націонал-демократів та "нетрадиційна національна орієнтація" лібералів поволі відходять на узбіччя історії. Натомість, щоразу частіше українське суспільство почало знаходити для себе відповіді на актуальні питання саме в альтернативному націоналізмі, який несе в собі радикальні зміни на краще.

Я не боюсь… Не боюсь, тому що я усвідомив, що Моя Україна можлива лише за умови, що я буду сильним.